5 березня протиповітряна оборона збила в Чернігові ворожий літак, який нещадно бомбив мирні квартали міста. Два пілоти катапультувалися в спальному районі Чернігова. Поліцейський Владислав Скрипка одним з перших прибув на місце події та разом з військовими і бійцями тероборони взяв у полон пілота, який вижив.
У мирні часи Владислав працював у територіальному управлінні боротьби з наркозлочинністю. З початком ворожого вторгнення поліцейський не вагаючись став на захист рідного Чернігова. Пояснює: був готовий віддати життя, аби ворог не зайшов у місто.
– Вже в перші дні військові рф зайняли позиції неподалік Чернігова і стали цілеспрямовано гатити по місту з важкого озброєння. Почалися запеклі бої. Я ніс службу в моєму рідному мікрорайоні Бобровиця, а також в Новоселівці і навколишніх населених пунктах. Війна подарувала мені людину, яку я сміливо можу назвати братом. Його позивний – Кочівник, а познайомились ми в окопі під час обстрілу. Він військовослужбовець ЗСУ, приїхав обороняти Чернігів з Житомирської області. Перша наша спільна місія – допомога 30-ти солдатам, які утримували висоту неподалік міста і давали відсіч ворогу. Ці хлопці опинилися без води, їжі, медикаментів. Все це ми їм доправляли під безперервними обстрілами. На Бобровиці місцеві мешканці на вогнищах готували для солдатів гарячу їжу – електрики, газу, водопостачання тоді не було. Всі розуміли, що ці 30 войовничих хлопців стримують наступ ворога і допомагали їм, хто як міг, – розповідає Владислав.
Поки на околицях Чернігова тривали запеклі бої, ворожа авіація невпинно нищила мирні квартали міста – в тому числі некерованими фугасними бомбами ФАБ-500. 5 березня військові збили один такий ворожий літак – штурмовик СУ-34. Пілоти встигли катапультуватися. Один з них загинув, а другий (Олександр Красноярцев) вижив і приземлився на житловий будинок.
Владислав Скрипка згадує: негайно помчав на місце події і почув команду «Льотчика затримати живим!»
– Пілот приземлився на дах будинку і потрапив у чужий двір. Коли господар вийшов на шум – льотчик холоднокровно застрелив чоловіка з пістолета. Після цього намагався заховатися – ми затримали його у сусідському сарайчику, відібрали у нього пістолет, надали медичну допомогу. Чесно скажу: у багатьох присутніх було бажання застосувати проти нього вогнепальну зброю. Але всі розуміли, що він може надати цінні свідчення. Пілота ми одразу ж передали військовим. У кишені Красноярцева знайшли листок, де були координати по яким він скидав бомби на місто – там не було жодного військового об’єкта чи техніки. Виключно житлові квартали Чернігова.
Полонений російський пілот – лише один з епізодів службової діяльності Владислава Скрипки. Поліцейський зізнається, що з початку вторгнення на нього не раз чатувала смертельна небезпека. Пригадує щонайменше дев’ять ситуацій, коли вдалося врятуватися від вірної загибелі.
– Бувало, що під час виконання бойового завдання виникало раптове бажання змінити позицію. Щойно ми це робили – на те місце був потужний «прильот». Лічені хвилини – і нас би не було. Коли відвозили їжу хлопцям-військовим на передову, то постійно потрапляли під мінометні, танкові обстріли – снаряди розривалися за 15-20 метрів від нас. А однієї ночі, я та ще троє хлопців з мого підрозділу, несли службу на блок-посту в центрі Чернігова. Раптом ми почули страшний вибух – це ворог скинув бомбу на готель «Україна». Від спалаху стало світло, наче вдень. Я «щучкою» стрибнув у підземний перехід, перелічив ребрами всі східці, але врятувався. Хоча, деякий час був повністю дезорієнтований і майнула думка, що я вже на тому світі. Отямився, оглянув себе і допоміг колезі – йому осколками посікло голову. Від вибуху на кілька годин втратив слух, але потім він повністю відновився. Переконаний, нас вберіг Бог. Якось наші військові сказали мені: «Якщо ти досі живий, значить ти для чогось потрібен». Виходить, я маю здійснити щось дійсно важливе. Подвиг, який запам’ятається всьому світові. Я щомиті готовий стати на захист своєї Батьківщини і рідного міста, – говорить Владислав.
Колеги Владислава одноголосно твердять, що пишаються своїм побратимом. Поліцейський Владислав Скрипка – справжній захисник, син міста-героя Чернігова.
Сектор комунікації
поліції Чернігівської області