«Найважче тримати позиції під ударами КАБів» – поліцейський з Чернігівщини Сергій Жук на псевдо Джоні

Поліцейський стрілецького батальйону поліції Чернігівщини має військову освіту і досвід бойових дій з 2014 року: брав участь у деблокуванні Луганського аеропорту, у запеклих боях з окупантами на Сході. Нині Джоні – боєць стрілецького батальйону, який після поранення на фронті проходить лікування та реабілітацію. 

Бої, що загартували характер 

Позивний Сергія – Джоні. Трохи іронічний, але за ним – роки фронтового досвіду, біль втрат, запах пороху і земля, що здригається від вибухів. За ним – характер людини, яка не відступає перед труднощами війни.

Джоні має військову освіту, і це не просто рядок у біографії. Це фундамент, на якому будувалася його стійкість. У 2014 році він одним із перших опинився там, де було найгарячіше.

– Бої на Сході, оборона Луганського аеропорту стали для мене своєрідною школою виживання та братерства. На жаль, багато моїх побратимів загинули. Пам'ять про них, про спільні фронтові будні досі в моєму серці. У 2014-му я здобув безцінний досвід і попри все, згадую ті події з вдячністю. Жодної хвилини не пошкодував про те, що довелося пережити, – розповідає поліцейський.

Повернення до мирного життя — і служби

Після демобілізації Сергій Жук обрав службу у новоствореній патрульній поліції Чернігівщини. Інша служба, інші загрози, але та сама суть — захист людей:

– Під час роботи патрульним я вперше стикнувся з наркозлочинністю і став активно боротися з такими видами злочинів. Цей стало моєю «спеціалізацією» - дуже успішно виходило затримувати наркозбувальників, не лише виявляти, а й попереджувати такі злочини. Крім того, під час відпрацювання викликів я часто стикався з наслідками того, до чого приводить людей вживання наркотиків. Аби ще активніше викорінювати це зло, я перейшов до управління боротьби з наркозлочиністю ГУНП в Чернігівській області. Служба мені дуже подобалася. Для мене це було і роботою, і хобі, адже вільного часу в оперативника майже немає. 

Фронт і поранення 

Коли почалося повномасштабне вороже вторгнення, Сергій разом із колегами боронили Чернігів від російської навали, допомагали в евакуації дітей з обстрілюваного міста.

– Батьківщина знову покликала мене стати на її захист, тож нині я в лавах стрілецького батальйону поліції. Хочу відзначити, що зараз наша підготовка і забезпечення на фронті на значно вищому рівні. У 2014-му я взагалі не усвідомлював значення  домедичної допомоги, важливості тактичної медицини. Нині наші інструктори надають цим питання багато уваги, адже це рятує життя, – говорить Сергій Жук. – Восени минулого року ми заступили на бойове чергування, воювали на Покровському напрямку. Найважче – тримати позиції під ударами КАБів. Вони знищують все, під самий ґрунт. Коли ми з моїм побратимом Джексоном перебували на лінії зіткнення, то обоє зазнали поранень. Зараз лікуємося, відновлюємося. І готуємося повернутися в стрій. Переконаний, що і далі буду продовжувати службу і прагну зробити максимум, що від мене залежить для нашої перемоги! 

Історія Джоні – одна з тисяч історій українських захисників. Тих, хто без зайвих слів робить свою справу. Хто не шукає слави, але заслуговує на неї щодня. Хто проживає війну з 2014 року і досі стоїть на захисті країни.

Відділ комунікації
поліції Чернігівської області