Після тяжкого поранення — знову в строю: історія бійця стрілецького батальйону поліції Чернігівщини Григорія Морозова

Григорій Морозов — капітан поліції, старший інспектор роти безпілотних систем батальйону поліції особливого призначення «Стрілецький» ГУНП в Чернігівській області. За його плечима — роки служби та складні бойові завдання. Дебальцеве, Бахмут, Вовчанськ, Торецьк і сотні годин роботи з безпілотниками. Навіть після тяжкого поранення, восьми операцій та реабілітації поліцейський залишається в строю.

Григорій в органах внутрішніх справ служить із 2011 року. За роки роботи в поліції пройшов шлях від помічника чергового у районному підрозділі до старшого інспектора роти безпілотних систем стрілбату.

Бойовий шлях для нього розпочався ще задовго до повномасштабного вторгнення. У 2014–2015 роках Григорій неодноразово виконував завдання в зоні АТО. Одним із найважчих епізодів стала зима 2015-го — Дебальцеве.

У ніч із 17 на 18 лютого підрозділ отримав наказ залишити позиції. Вихід мав відбуватися разом із військовослужбовцями Збройних Сил України та іншими підрозділами.

— Всю ніч ми їхали полями, щоб противник не зміг дізнатися, яким маршрутом здійснюватиметься вихід. І вже на світанку вийшли з оточення, — згадує Григорій.

Після цього були нові відрядження, нові завдання, спочатку в зоні АТО, а згодом — операції Об’єднаних сил. У 2019 році Григорій долучився до лав батальйону поліції «Чернігів».

Повномасштабне вторгнення росії Григорій зустрів у Чернігові. Місто жило в режимі постійної небезпеки. Поліцейські працювали цілодобово — патрулювали вулиці, перевіряли підозрілих людей, брали участь у контрдиверсійних заходах, боронили місто зі зброєю в руках.

— Після того, як ворога вигнали з Чернігівщини, я ніс службу на інших напрямках: у Лимані, Кураховому, а згодом — у Бахмуті. Саме там у моєму житті з’явилися безпілотники. Нову для себе спеціальність почав опановувати безпосередньо в бойових умовах. Перший дрон розбив, але не здався: забрав його, відремонтував і продовжив працювати.

Одним із найяскравіших спогадів того періоду для нього стала робота разом із суміжним підрозділом Національної поліції.

— Я допомагав коригувати вогонь автоматичного гранатомета по противнику, — розповідає поліцейський.

Відтоді безпілотник для нього став не просто технікою, а очима тих, хто працює на землі.

Після повернення на Чернігівщину Григорій продовжив навчання та службу на кордоні з ворогом, де поліцейські проводили контрдиверсійні заходи.

А згодом отримав можливість майже рік служити в Об’єднаній штурмовій бригаді «Лють», у батальйоні спеціальних операцій «Еней» — уже як оператор БпЛА. Бойова робота розпочалася у Вовчанську, де підрозділ провів близько місяця. Потім бійців перекинули до Торецька.

Спочатку Григорій працював із «Мавіками», а згодом перейшов на ударні FPV-дрони.

За його словами, війна в небі змінювалася буквально на очах. Тоді FPV-дрони з керуванням через оптоволокно ще не були масовим явищем. Лінія бойового зіткнення проходила інакше, а російські радіокеровані безпілотники вже завдавали значної шкоди.А ще були керовані авіабомби.

У Вовчанську Григорій уперше побачив на власні очі, яку руйнівну силу вони мають. У Торецьку їх застосування стало регулярним.

— Там у нас за годину падало по 13 авіабомб у районі міста, — згадує поліцейський.

Тепер, каже Григорій, так звана «кілзона» значно розширилася, а концентрація безпілотників стала набагато більшою. Відтак робота операторів БпЛА перетворилася на один із ключових елементів сучасного бою.

Поранення Григорій отримав 11 листопада 2025 року у Краматорську. Тієї ночі він разом із напарником виконував логістичне завдання — готувався до заступання на позицію FPV.

– Ми почули «Шахед», який йшов на удар. З напарником ми встигли вистрибнути з автомобіля. За мить пролунав вибух – мене відкинуло, відчув біль у нозі. Наш автомобіль загорівся.

Напарник підбіг і сказав втікати, але Григорій уже не міг підвестися.

— Я крикнув, що поранений. Побратим мене відтягнув. Від світла полум’я я побачив, що у мене критична кровотеча. Ми наклали турнікет, — пригадує він.

Згодом його затягнули до підвалу, а потім евакуювали до Харкова. Після цього – до госпіталю у Києві, де поліцейський проходив основне лікування. Діагноз був тяжким: уламкове вогнепальне поранення стегна з ушкодженням артерій і вен.

Григорію зробили шунтування артерій і вени, пересадку шкіри. Загалом він переніс вісім операцій. Сьогодні попереду — тривала реабілітація. Через посттравматичну нейропатію він не відчуває частину ноги нижче місця поранення. За прогнозами лікарів, відновлення може тривати до двох років.

— Найбільша моя мрія — перемогти у війні. Для цього потрібно докласти багато зусиль, — каже капітан поліції.

Відділ комунікації
поліції Чернігівської області