Життя бійця роти поліції особливого призначення Чернігівщини Андрія Нестеренка розділилося на «до» та «після» 28 лютого 2022 року. Тоді він з товаришами потрапив під російський обстріл з реактивних систем залпового вогню «Смерч», втратив загиблими чотирьох колег-поліцейських, а сам зазнав тяжких поранень і понад рік відновлювався, аби повернутися до улюбленого хобі – спортивних досягнень.
Той день, 28 лютого, закарбувався у моїй пам’яті до дрібниць, – пригадує Андрій. – Зранку, як і мої колеги з підрозділу, ніс службу в складі екіпажу поліції особливого призначення, відпрацьовували чернігівські вулиці, здійснювали пошук диверсійно-розвідувальних груп ворога. А приблизно опівдні отримали наказ: рухатися до приміського села Киїнка, де очікувався ймовірний прорив ворожих військ, та зайняти позиції для оборони.
Щойно поліцейські прибули на визначене місце на краю Киїнки, відбувся раптовий обстріл села ракетами системи «Смерч» з касетним боєзарядом. Андрій Нестеренко каже, ніхто не почув підозрілих звуків і не бачив інверсійних слідів аж до самісінького початку вибухів. Лише тоді зрозуміли, що їх обстрілюють. Поліцейські швидко попадали на землю вздовж паркану, у таке собі геть ненадійне імпровізоване укриття. А ось підвестися потім змогли, на жаль, не всі.
Ось приблизно тут лежав Діма Музирьов, трохи подалі – Володя Настич, – показує Андрій. – Для них обох поранення виявилися смертельними. Та ще двоє наших поліцейських, Дмитро Лук’яненко і Олексій Христенок, загинули того дня тут же, у Киїнці, на інших локаціях. Ми всі, хто був на околиці, також зазнали різних поранень. Але спочатку змогли дістатися справжнього укриття у центрі села, і вже там у відносній безпеці оглядали ушкодження і надавали першу домедичну допомогу. Згодом колеги службовим транспортом евакуювали нас до медзакладів Чернігова.
Декілька уламків касетного боєприпасу застрягли у Андрія в стегні, а один вразив бійця у поперек. Після діагностичних процедур з’ясувалося: ворожий метал пробив поліцейському печінку і пошматував кишківник. Потрібна була негайна операція.
Первинна моя оцінка власного стану після поранення була оманливою. Здавалося, на відновлення вистачить трьох днів. Насправді ж стаціонарне лікування відняло цілих чотири місяці, а реабілітація й того більше, – каже ветеран російсько-української війни.
Враховуючи важке поранення, Андрій не зміг продовжити службу як боєць спецпідрозділу поліції. Однак до роботи повернувся, вже на вільнонайманій посаді. Нині виконує обов’язки із забезпечення діяльності батальйоні поліції особливого призначення «Стрілецький».
Неминучим було й інше повернення Андрія Нестеренка – до спорту, який ще змалку став для нього улюбленим хобі. Настільки, що ледь не переріс у професію, адже чоловік досяг кваліфікаційного рівня Майстра спорту міжнародного класу з пауерліфтингу. Всі досягнення могло перекреслити поранення. Та ветеран вирішив інакше.
Ще перебуваючи в лікарні після операції, я вже відчув гостру потребу підтримувати себе в тонусі. За спортивне знаряддя згодилися шестилітрові пляшки з водою. Почав виконувати з ними різні вправи. Звісно, такі навантаження можуть здатися смішними для спортсмена, однак і сил же у мене було зовсім мало. Порівняно із собою до поранення я втратив 30 кілограмів власної ваги. А вже після виписки з медзакладу, під час реабілітації, почав активно працювати над відновленням своєї фізичної форми, – пригадує ветеран.
Андрій «сам собі тренер»: самостійно складає програми власної підготовки, визначає навантаження та графіки виконання вправ. За його оцінкою, він вже повноцінно повернувся до спортивного життя. А нещодавно долучився до ветеранської спортивної спільноти «Серцевір». Вона об’єднує таких хлопців, як сам Андрій – поранених під час виконання бойових завдань, що змогли повернутися до спорту і готові показати на змаганнях силу ветеранів російсько-української війни.
За короткий час я вже двічі брав участь у змаганнях у складі команди цієї спільноти. Спершу ми їздили до Полтави, а це ось зовсім нещодавно повернулися з турніру в Києві. У столиці я змагався у декількох дисциплінах. Моя улюблена – жим штанги лежачи. Тут я впевнено переміг у своїй категорії. Також брав участь у веслуванні, здобув індивідуальну «бронзу». Після цього настала черга командної першості з веслування. Наша «четвірка» відірвалася від найближчих суперників на недосяжну відстань, тож «золото» у цій дисципліні також поїхало до Чернігова, – ділиться здобутками Андрій.
У майбутнє Андрій Нестеренко дивиться оптимістично і впевнено. Він вже готується до наступних змагань. Переконаний, українці – незламна нація, тож Перемога неодмінно буде нашою.
Відділ комунікації поліції Чернігівської області
