Старший інспектор сектору ювенальної превенції Чернігівського райуправління поліції Наталія Горох переконана, що захист дітей – одна з найважливіших місій поліцейського. Навіть в умовах воєнного часу обов’язок дорослих – зробити все можливе, щоб діти могли радіти, грати, розвиватись і творити. Адже діти – це найголовніший скарб нашого суспільства.

- Правоохоронна робота була моєю дитячою мрією. Я завжди прагнула справедливості будь в чому. Тому після закінчення школи в 1999 році вступила на навчання до Національного університету внутрішніх справ. Як закінчила його в 2003 році – одразу прийшла працювати оперуповноваженою кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Цей вибір був для мене не випадковим. Я себе бачила саме такою – яка вміє знайти підхід до кожної окремої дитини, підібрати правильні слова залежно від конкретної ситуації, а в підсумку позитивно впливає на долю неповнолітнього. Здатність ювенального поліцейського так працювати набуває особливого значення в умовах війни, коли вплив стресових факторів не припиняється ні на мить», - розповідає Наталія Горох.

На думку ювенальної поліцейської, головне завдання усіх її колег – впливати на середовище, в якому перебувають діти, на їхнє оточення, забезпечити їхню безпеку. Найважливіше, щоб дитина не стала жертвою злочину.

Наталія Горох переконана: робити добрі справи – це покликання кожного ювенального поліцейського. Ці офіцери дбають про безпеку дітей, стоять на варті їхніх прав та законних інтересів. Поліцейські ювенальної превенції повинні бути одночасно психологами і вихователями, педагогами і наставниками, а для декого з дітей – і найріднішими людьми. В професії ювенального поліцейського фаховість завжди мусить крокувати поруч з людяністю. 

Наталія згадує ситуацію 10-річної давнини, коли вона мусила розплутувати історію з фейковим викраденням дитини, яке вигадала сама «потерпіла».

Тоді батьки 12-річної дівчинки отримали SMS-повідомлення від доньки, що її викрали невідомі. Рідні одразу ж зв’язалися з правоохоронцями. Серед тих, хто відпрацьовував цей виклик, була і Наталія Горох.

Вже досвідчена на той момент фахівчиня з роботи з неповнолітніми відразу розпитала батьків про події, які передували зникненню дитини, передивилась і отримане SMS-повідомлення. Деякі моменти викликали у Наталії сумніви, чи справді йдеться про викрадення дитини, а не про її свідому втечу. Офіцер зуміла встановити контакт зі зниклою дівчинкою та схилити до відвертої розповіді. Виявилося, дитина вигадала викрадення, бо не хотіла їхати у подорож з батьками, а прагнула сама залишитися вдома.

Спілкуючись із дівчинкою, Наталія настільки була переконливою та виваженою, що дитина погодилась повернутися додому. Започатковані тоді дружні стосунки між поліцейською та вже дорослою дівчиною міцні й досі.

«Мене тішить думка, що кожного дня ми маємо можливість змінити чиєсь життя на краще, допомогти у тяжку хвилину та не залишатися осторонь від чужої проблеми», - каже Наталія Горох.

Поліцейська вважає, що жодна дитина не повинна проживати своє дитинство у час війни. Разом з тим, війна стала нашою реальністю. Тож обов’язок дорослих – навіть у цих умовах зробити максимум, аби діти могли радіти, грати, розвиватись і творити. Адже діти – це найголовніший скарб нашого суспільства.

Відділ комунікації
поліції Чернігівської області