«З побратимами 10 діб тримали позицію у повному оточенні ворога»: історія бійця стрілецького батальйону поліції Чернігівщини на псевдо Майор

Він витягнув артилеристів з-під вогню і після підриву на міні разом із групою побратимів опинився у повному оточенні ворога. Без води та належних запасів бійці стрілбату поліції Чернігівщини ще 10 діб утримували позицію. Знищивши 11 противників, уночі вони змогли прорватися до своїх, практично наосліп долаючи кожен метр під загрозою ворожої атаки.

Поліцейський на псевдо Майор родом із Чернігівського району. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист рідної землі — служив у роті поліції особливого призначення, боронив Чернігів, пройшов через запеклі бої. Він брав участь у боях у Киїнці, де втратив побратимів – тоді російський удар з реактивної системи «Смерч» обірвав життя чотирьох чернігівських поліцейських.

Згодом він долучився до стрілецького батальйону поліції Чернігівщини. Уже як старший бойової групи отримав складне й надзвичайно ризиковане завдання – зайти в оперативне оточення ворога, щоб врятувати групу українських артилеристів.

Дорогою бронемашина підірвалася на міні. Бійці зазнали контузій, але не відступили. Дісталися до позиції, евакуювали артилеристів і… самі залишилися замість них — у повному оточенні ворога.

Наступні 10 діб стали справжнім випробуванням на витривалість і силу духу. Без належних запасів, без укриттів, під постійною загрозою штурмів вони тримали позицію і вели бій.

– Коли наша бронемашина підірвалася, ми з побратимами отримали акубаротравми. Але дісталися до артилеристів і витягнули їх. Самі залишилися у повному оточенні утримувати позицію та відбивати атаки ворога. Без запасів: усе згоріло разом із машиною. Їжу нам скидали з дронів — переважно ковбасу, батончики. Воду часто збирали дощову, очищували фільтрами. Бувало, що по дві доби сиділи без води. У такому режимі трималися 10 діб. Знищили 11 російських піхотинців. Коли ворог почав стягувати сили, стало зрозуміло — потрібно виходити. Йшли майже наосліп. Ворог уже готувався до штурму. Нам пощастило – вийшли вчасно, – розповідає Майор.

Вночі, буквально навпомацки, між бойовими порядками противника, чернігівські бійці стрілецького вирвалися з кільця. Два кілометри долали дві години — під загрозою викриття щосекунди. І все ж змогли повернутися до своїх.

– Бойове братерство — це 90% успіху під час виконання завдань. Ти можеш бути добре навчений, мати досвід, але якщо поруч немає надійних людей — шансів значно менше. Ми трималися саме завдяки один одному. Кожен знав: його не залишать, прикриють, витягнуть, допоможуть. Це дає сили навіть тоді, коли вже, здається, їх немає.

У найважчі моменти, коли закінчуються ресурси, а ворог тисне з усіх боків, саме довіра між побратимами стає тією невидимою опорою, яка тримає бійців на позиціях. Там, де є справжнє братерство — є витримка, злагодженість і, зрештою, перемога.

Двічі Майор заходив у райони, де ворог здійснив прорив, і ніс службу в безпосередній близькості до російського штабного пункту – всього за 200 метрів. Без їжі, без води, без облаштованих позицій — у імпровізованих норах. Перший раз — 18 діб, вдруге — майже місяць. Його група передавала інформацію про переміщення і накопичення ворога, допомагаючи знищувати його силами аеророзвідки та ударних дронів.

Попри всі випробування, найсильнішою його опорою залишаються рідні.

– Найбільше мене мотивує думка про дітей і родину. Хочу, щоб вони жили в мирі, не знали, що таке війна і вибухи. Заради цього варто триматися.

Відділ комунікації
поліції Чернігівської області